Сьогодні минає 111 років від дня народження Слуги Божого о. Йосифа Завадяка і у цей час випробувань пропонуємо звертатись у молитві за його посередництвом. А життєвий шлях розпочав у хрещенні Василь у селянській родині у селі Новоселиця, повіт Міжгірря на Закарпатті. У 1927 р. вступив до Чину св. Василія Великого, у 1937 р. рукоположений в єреї. Був ігуменом Боронявського монастиря. Після закриття монастиря та заборони здійснювати священичі обов’язки - служив підпільно. Арештований і жив у таборах на засланні у Воркуті де душпастирював в 1950-1956 роках. Після повернення продовжив служіння вірним. Вбито отця Йосифа 4 грудня 1958 року: він був смертельно травмований в організованому владою ДТП помер у лікарні.
 
...Удосвіта о. Йосиф, ігумен Боронявського монастиря, поспішав до греко-католицької громади ближнього села. В цей же час брати-ченці ранковою молитвою розпочинали новий день. Повернувшись за кілька годин, священик потрапив у зовсім іншу дійсність. Обитель спорожніла, скрізь хазяйнували радянські зайди, підбираючи все, що їм до вподоби. На очі ігумена, якого всі знали як людину із крицевою волею, набігли сльози. Немов дитина, плакав під монастирськими стінами...
 

Обдарований чеснотою привітності, він не вимовляв засуджень до людей, навіть до тих, хто завдав йому кривди та приниження.

Праведний Слуга Божий Франческо Саверіо Топпі народився в Брусциано (Неаполь, Італія) 26 червня 1925 року в селянській родині. У віці 11 років його прийняли до францисканської семінарії капуцинів у Сорренто. Тимчасово прославився 4 жовтня 1941 року, а урочисто — 7 липня 1946 року, а 29 червня 1948 року був висвячений на священика.

Пізніше отримав ступінь доктора церковної історії в Папському Григоріанському університеті, після чого викладав у семінарії капуцинів у Неаполі.

У 1959 році обраний провінційним настоятелем провінції Неаполь, і займав цю посаду до 1968 року. Він кілька разів відвідував монастирі та місійні території, що залежала від Провінції в Латинській Америці. У 1971 році генеральний міністр Ордена призначив його міністром провінції Палермо, щоб зцілити розлад, створений в провінції. З молитвою, лагідністю і смиренням він зміг щасливо виконати свій уряд.

2-3 лютого 2022 року в Патріаршому домі у Львові під головуванням Отця і Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава відбулася Дев’яноста сесія Архиєрейського Синоду Української Греко-Католицької Церкви в Україні.

Головна тема цієї Сесії Синоду – «Вшанування блаженних і святих в УГКЦ та провадження беатифікаційних процесів». Доповідав о. Полікарп Марцелюк, ЧСВВ, та співробітники Місії постуляції святих УГКЦ. Постулятори беатифікаційних процесів праведного Андрея Шептицького та багатьох слуг Божих доповіли владикам про стан кожного процесу зокрема та відповіли на поставлені запитання. Синод прийняв низку рішень щодо головної теми цієї сесії та висловив вдячність усім постуляторам і співробітникам Місії постуляції святих УГКЦ за сумлінну працю.

Детальніше

 17 січня 2022 р. в день 136 річниці священничого рукоположення о. Єремії Ломницького ЧСВВ.  (1886р.) відбулася конференція онлайн  присвячена життю та діяльності першого ректора Станіславівської семінарії та співзасновника Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії. 

 В конференції  зорганізованої через Митрополичу Катехетичну Комісію Перемисько-Варшавської Митрополії УГКЦ в Польщі взяла участь Генеральна настоятелька Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії  сестра Софія Лебедович та священники, сестри катехити з різних країн світу Америка, Канада, Бразилія, Італія, Сербія, Франції, Словаччина та Польща.

 
У часописі Оссерваторе Романо за 11 січня 2022 р. є стаття Катерина ІІ і вакцинація. Оскільки стосується вона теж України і пандемії вирішив перекласти з спостереженнями.  Нещодавно в Англії у Лондоні на аукціоні продали лист імператриці Катерини ІІ. У листі від 20 квітня 1787 р. імператриця звертається до графа Петра Румянцева, даючи вказівку губернатору Малоросії (України), щоб «у ввірених Вам провінціях (...) була запроваджена практика щеплення від віспи, що, як відомо, – пише Катерина ІІ, – призводить до серйозних втрат, особливо серед простих людей. Вакцинація має бути всюди, а зараз її значно зручніше робити, оскільки майже у всіх районах є лікарі і медичні сестри, і це не вимагає великих витрат».

 

Імунізація, про яку говорить цариця, ще не була такою, яку запровадив Едвард Дженнер. У 1796 році він розпочав щеплення людей від віспи, використавши збудник віспи великої рогатої худоби, і «охрестив» це щеплення по латині Variolae vaccinae (віспа коровяча), звідки й походить слово «вакцина». Насправді, цей метод був безпечніший, ніж вакцинація, яку застосовували за часів імператриці, коли вдавалися до біологічного матеріалу, взятого з пустул або струпів хворих на віспу нетяжкої форми. У XVIII ст. до вакцинації Дженнера, це був єдина можливість захиститися від вірусу, який у Європі вбивав мільйони і був основною причиною смертності в світі.