У 1035-річчя Свято-Володимирового Хрещення Русі-України єпископи Архиєрейського Синоду УГКЦ в Україні звернулися до вірних зі Зверненням щодо важливості прохань про молитовне заступництво подвижників, мучеників, ісповідників і праведників УГКЦ.
У зверненні єпископи висловили прохання передавати письмові чи усні свідчення про українських духовних подвижників, мучеників та ісповідників до Постуляційного центру беатифікації і канонізації святих Української Греко-Католицької Церкви чи до його представництв у єпархіях та екзархатах.
«Особливо близькими українським християнам є святі нашої Церкви Свято-Володимирового Хрещення, — зазначено у зверненні. — Рівноапостольні Володимир і Ольга, києво-печерські подвижники, святий Йосафат, уманські та пратулинські мученики і праведний митрополит Андрей Шептицький, патріарх Йосиф Сліпий, священномученик Миколай Чернецький та інші подвижники, мученики та ісповідники ХХ століття».
Владики особливо закликали звертатися із проханнями про молитовне заступництво до праведного митрополита Андрея Шептицького, адже у 2023 році виповнюється 65 років від початку його канонічного процесу беатифікації, а також до патріарха Йосифа Сліпого, процес беатифікації якого почався у 2007 р.
«Складайте свідчення про приклади плодів такого молитовного заступництва, яких удостоїлися ви або ваші родичі чи друзі», — попросили архиєреї у зверненні.
А відтак доручили отцям-душпастирям зачитати вірним звернення після кожної Божественної Літургії в неділю Блудного сина — 12 лютого.
Владики також подали приклад прохання на єктенії: «Ще молимось, щоб триєдиний Бог прославив славою святих вірних своїх слуг — праведного митрополита Андрея і патріарха Йосифа та всіх подвижників й ісповідників віри нашої Церкви та народу, молимось Тобі, Господи, вислухай і помилуй».
Нижче повний текст звернення.
ЗВЕРНЕННЯ
Архиєрейського Синоду УГКЦ в Україні
щодо важливості прохань про молитовне заступництво
подвижників, мучеників, ісповідників і праведників УГКЦ
Всечесному духовенству, преподобному монашеству,
возлюбленим братам і сестрам,
в Україні та на поселеннях у світі сущим
Ясними світилами ви сяєте,
Богом натхненні праведники нашої Церкви,
і прикладом заохотливим служите громадам вірних
по всьому християнському світі.
Кондак неділі Всіх святих українського народу
Мир вам у Христі-Господі!
1. Святість — покликання кожного християнина
У 2023 році сповнюється 1035-та річниця Свято-Володимирового Хрещення Русі-України, коли «Бог наш помилував, і нами не знехтував, і спас нас, і до розуму істинного привів» (Іларіон Київський «Слово про закон і благодать»). Ця подія — поворотний пункт в історії нашого народу, бо хоч і задовго перед тим християнство було присутнє на наших землях, але саме від 988 року наші державницькі традиції та культурна самобутність були прищеплені до животворного винограднику — Церкви Христової, звідки вже більше ніж тисячоліття черпають силу й наснагу, долаючи різноманітні виклики та труднощі. Відтоді наша Церква стала немов душею українського
народу, глибоко ввійшовши в його історію і тісно сплівшись з усіма проявами
нашого родинного, громадського і національного життя.
Прилучившись до єдиної, святої, соборної і апостольської Церкви, наш народ став частиною великої християнської родини, яка на той час мала вже майже тисячолітню історію. Християнські моральні цінності, традиції і духовні скарби, прищеплені на український ґрунт, принесли свої щедрі плоди. Серед усього іншого це, передусім, святість. Слово «святий» походить від єврейського слова «кадош», що означає відмежування, відокремлення від усього, що погане і зле, від того, що йде від лукавого, а не від Бога. Святість — це духовна досконалість, і абсолютно святим є лише Бог. Створена за образом Бога (пор. Бут. 1, 27), кожна людина покликана набути Його подобу святість. «Святими ви мусите бути, бо Я — святий, Господь, Бог ваш», — читаємо у старозавітній книзі Левіт (19, 2). «Вдягніться, отже, як вибрані Божі, святі й любі, у серце спочутливе, доброту, смиренність, лагідність, довготерпеливість», — закликає апостол Павло (Кол. 3, 12). Святі — це люди, які тут, на землі, живуть вічними Божественними істинами. «Як той, хто вас покликав — святий, так само й ви самі усім вашим життям станьте святі», — пише апостол Петро (І Пт. 1, 15). На шляху до святості християнин живе життям, достойним Господа, і подобається йому в усьому, «приносячи плід у всякому доброму ділі і зростаючи у пізнанні Бога» Кол. 1, 10.
Отці Другого Ватиканського Собору наголосили на універсальному покликанні до святості всіх людей, бо всі отримали одного і того самого освячувального Святого Духа і покликані до повноти християнського життя й досконалої любові. Вірні мають докладати всіх сил для досягнення цієї досконалості, щоб, ідучи Його слідами, уподібнюватися до Його образу і, в усьому підкоряючись волі Отця, посвячувати себе славі Божій і служінню ближнім (пор. Догматична конституція «Світло народів», п. 40). Шлях святості — це уникання зла і творення добра, це вміння відрізняти правду від неправди, добро від зла, чисте від нечистого.
2. Святі — приклад для наслідування
Святі Божі подвижники і праведники були в усі часи та в усіх країнах, де проповідувалося Христове Євангеліє. Втілюючи його [Євангеліє] в життя на наших землях та даючи себе провадити і освячувати Святому Духові, Церква Свято-Володимирового Хрещення видала зі свого лона безліч власних духовних подвижників — рівноапостольних, страстотерпців, преподобних, чудотворців, святителів, мучеників та ісповідників.
Праведний митрополит Андрей Шептицький називає святими «велетнів святості, людей необмеженої перед Богом сили, жертвенности, іншим людям непонятної; людей любови, що горить дійсно небесним світлом, людей полум’яної любови Божої, людей ревности, що всі перепони переломлює; людей покори, що каже їм завжди на себе забувати; людей терпеливости, невичерпної, бездонної» (Послання до духовенства, 1934 рік). Тому «Житія святих» — це свідчення про чудотворну силу Господа нашого Ісуса Христа, свідчення про Його Євангеліє як нове, благодатне, святе життя. Це — євангельський виховний ідеал, християнська педагогіка, бо в них показано, як виховати досконалу людську особистість, як вирости до «звершености мужа, до міри повного зросту повноти Христа» (Еф. 4, 13). Тому Христова Церква з давніх-давен по-особливому вшановує святих людей, які своїм благочестивим життям прихилили до себе милість Божу і стали для християн зразком для наслідування. Беручи із них приклад, використовуючи їхній досвід, їхні молитви та повчання, ми можемо правильно реалізовувати своє земне християнське життя.
3. Святі — небесні покровителі та заступники
Тому-то християни моляться до святих, благаючи їх заступництва та прохаючи клопотатися за нас перед престолом всемогутнього Бога. Двохтисячолітня історія християнства, зокрема й численні приклади з життя нашої Церкви, демонструють нам, скільки ж то чудес чинить Господь через мощі, ікони та молитовне заступництво святих! Особливо близькими українським християнам є святі нашої Церкви Свято-Володимирового Хрещення. Рівноапостольні Володимир і Ольга, києво-печерські подвижники, святий Йосафат, уманські та пратулинські мученики і праведний митрополит Андрей Шептицький, патріарх Йосиф Сліпий, священномученик Миколай Чернецький та інші подвижники, мученики та ісповідники ХХ століття — усі вони нам як друзі, рідня, бо подібні до нас: народилися в нашому народі, говорили нашою мовою, споглядали красу нашої землі. Своїм подвижницьким життям, християнським смиренням, стійкістю у вірі та жертовною любов’ю вони перемогли гріх, диявольські спокуси і сподобилися нетлінної Божої слави, ставши нашими небесними заступниками та своєрідними дороговказами в тому, як належить провадити християнське життя, щоб осягнути Царство Небесне.
4. Пізнавати і наслідувати життя святих і праведників українського народу
Дорогі в Христі! Маючи дуже багато подвижників духовного життя, ми, на жаль, мало знаємо про них і зрідка звертаємося за їхнім молитовним заступництвом. Історичні перипетії, які переживала наша Церква, перешкоджали нам прославляти наших християнських праведників, мучеників та ісповідників славою святих. Тому закликаємо всіх пізнавати невідомі й маловідомі сторінки «Житій святих» нашої Церкви. Особливо просимо звертатися із проханням про молитовне заступництво до тих, хто живе в нашій памʼяті, хто відійшов у вічність недавно, кого знали ми самі чи
Поряд із цими велетнями християнського духу, наша Церква в часи важких комуністичних переслідувань дала сотні й тисячі великих ісповідників та подвижників віри, які є її окрасою та джерелом духовної сили нашого народу. Патріарх Йосиф, як один із них, так писав у своєму Заповіті: «Силу на оцьому моєму хресному шляху В’язня Христа ради давала мені свідомість, що цим шляхом іде також зо мною моє духовне стадо, мій рідний Український нарід, всі владики, священики, вірні, батьки і матері, малолітні діти, жертовна молодь і безпомічні старці. Я не самотній!».
5. Молитися за прославу праведників віри нашої Церкви і українського народу
Українські святі, мученики, ісповідники, подвижники і праведники творили подвиги на нашій землі, молилися за наш народ, за його утвердження у Христовій вірі. Ми всі маємо зробити посильний внесок у те, щоб вони офіційно, згідно з канонічною процедурою, були прилучені до лику святих Христової Церкви.
Прохаємо вас, дорогі в Христі, передавати письмові чи усні свідчення про українських духовних подвижників, мучеників та ісповідників до Постуляційного центру беатифікації і канонізації святих Української Греко-Католицької Церкви чи до його представництв у наших єпархіях та екзархатах.
Лик українських святих — це не лише молитовні заступники вірних нашої Церкви, а й міцна духовна основа нашої нації та запорука її здорового майбутнього. Споглядаючи приклад життя подвижників віри нашого народу, зростаймо у вірності Христовому Євангелію і осягаймо святість, до якої нас кличе Господь. Дізнаваймося про них, вшановуймо їх, молімося до них, наслідуймо їх у наш непростий час війни, щоб, як і вони, гідно та правильно звершити й нашу мандрівку земного життя і вдостоїтися вінців святості в Небесному Царстві!
Від імені Архиєрейського Синоду УГКЦ в Україні
† СВЯТОСЛАВ
Дано в Києві,
при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,
у день Святого отця нашого Григорія Богослова, архиєпископа Царгородського,
7 лютого 2023 року Божого
Отцям-душпастирям доручаємо зачитати вірним це Звернення після кожної Божественної Літургії в неділю про блудного сина, 12 лютого цього року.
Приклад прохання на єктенії:
Ще молимось, щоб триєдиний Бог прославив славою святих вірних своїх слуг — праведного митрополита Андрея і патріарха Йосифа та всіх подвижників й ісповідників віри нашої Церкви та народу, молимось Тобі, Господи, вислухай і помилуй.
Джерело https://ugcc.ua/data/arhyereyskyy-synod-zaklykav-virnyh-diznavatysya-pro-podvyzhnykiv-ugkts-i-nasliduvaty-yh-u-neprostyy-chas-viyny-2076/
- Деталі
- Автор: Super User
- Категорія: Uncategorised
- Перегляди: 222
Сьогодні кард. А. Семераро у Тропеї, Калабрія проголосив блаженним слугу Божого Франческо Моттола. Він народився у Тропеї 3 січня 1901 р. і через два дні охрестився у парафії і отримав ім’я Франциск Гаетано Умберто. У жовтні 1911 р. cпробував вступив до єпископської семінарії у Тропеї. Після невдачі 21 червня 1913 р. він знову спробував наступного року 7 листопада 1914 р., отримав підтвердження і з жовтня 1917 року почав навчання у регіональній семінарії Пія X у Катандзаро. 11 жовтня 1922 року помер його брат Гаетано. Смерть скріпила його у священичому покликанні. Через рік, 25 грудня 1923 р. він прийняв сан дияконату, а 5 квітня 1924 р. був висвячений у священики.
- Деталі
- Автор: Super User
- Категорія: Uncategorised
- Перегляди: 366
Репресії проти греко-католицького духовенства в 1945-1946 рр. влада одягла у шати боротьби за державну безпеку СРСР, в якій Церква і духовенство УГКЦ зокрема розглядалося як деструктивна сила, що втручається в формування світоглядної політики СРСР. Така діяльність згідно зі ст. 124 (обмеження права свободи совісті) Конституції була неприпустимою. Процес репресій проти ченців має кілька стадій: 1944-1946 рр. події, що передували Львівському „соборові”, зокрема ліквідація монастирів і арешти ченців.
- Деталі
- Автор: Super User
- Категорія: Uncategorised
- Перегляди: 1215
Детальніше: Львівський Псевдособор - відповідь ченців Василіян
Місія «Постуляційний Центр беатифікації й канонізації святих» Української Греко-Католицької Церкви покликана до життя Синодом єпископів УГКЦ у травня 1992 року для допомоги Патріарху та місцевим ієрархам у проведенні процесів беатифікації й канонізаціїcвятих.
Головні цілі і завдань Місії:
- проведення заходів щодо прослави можливих кандидатів на святих, організація і проведення беатифікаційних і канонізаційних процесів;
- науково-пошукова робота матеріалів і документів повязаних з життям і духовною спадщиною кандидатів на святих;
- публікація біографічних матеріалів, оригінальних творів, аналітичних студій, листів і документів до беатифікаційного процесу;
- популяризація кандидатів, над життям яких проводиться процес беатифікації;
- пошук і опитування наочних свідків, які знали Слуг Божих які перебувають у беатифікаційному процесі.
Піднесення на престоли святих – шлях до вшанування святих у Католицькій Церкві. Проведення процесу проголошення святим в Католицькій Церкві має на меті зібрати усі свідчення про майбутнього кандидата на святого. Напротязі віків викристалізулися правила і критерії які Церква дотримується у дослідженні їх життя.
Факт життя чеснот праведника чи життя мученика, якого переслідували за віру in odio fide та жива пам’ять про його подвиг Божого народу тобто слава святості (fama di santita), слава чеснот є підставою до початку процесу беатифікації.
Визначення
Справа канонізації може бути визначена як процес, за допомогою якого Церква, через законну владу, а саме Папу і єпископів, розглядає спілкування Бога з Церквою через життя, смерть та діяльність Слуги Божого. У кінцевому результаті, це повідомлення для Церкви, а також для всіх людей. Для того, щоб ініціювати справу беатифікації та канонізації потрібно розглянути і перевірити активну присутність Святого Духа в серцях хрещених.
Беатифікація - акт яким Святіший Отець уділяє дозвіл на публічний церковний культ Слуги Божого, культ якого поширюється на певну територію (народ, єпархію) або до визначеної групи осіб (Чин, Згромадження).
Канонізація – акт яким Святіший Отець остаточно і урочисто проголошує що християнин католик перебуває в вічній славі Царства Небесного, заступається за нас у Господа і має бути публічно шанований в усій Католицькій Церкві. Церква подає його приклад до наслідування - як жити у вірі, почитання та моління усьому народу Божому через публічний церковний акт проголошення святим.
Єпископи Католицької Церкви мають право на території ввіреної їм єпархії,розпочинати процес беатифікації тих католиків, які після смерті втішаються славою святості серед люду Божого. На єпархіальній стадії процес полягає у зборі інформацій pro et contra щодо життя Слуги Божого. Після успішного її завершення справу передають у Рим, для аналізу винесення остаточного судження Папи Римського. Лише Святіший Отець має виключне право проголошувати того чи іншого Слугу Божого блаженним.
Єпископ місця уряду ex ufficio або на вимогу вірних чи громад розглядають славу святості життя Слуги Божого.
У провадженні Процесами Церква керується апостольською конституцієюDivinus Perfectiones Magister як також інструкцією Normae Servandae та Mater Sanctorum.
Iter процесу Беатифікації.
І. Попередня фаза беатифікаційного Процесу
Потрібно визначити суттєві риси Процесу: а) чи серед вірних Слуга Божий втішається славою святості (fumus santitas). Cлава святості має бути серед вірних поза межами парафії чи Чину у якому жив Слуга Божий та поширюватися серед вірних. Слава святості має випливати з прикладу життя Слуги Божого, і поширюватися природньо.
б) Визначитися чи Процес щодо Слуги Божого має проводитись - шляхом збору проб геройської практики чеснот (паралельно можна вести процес верифікації чудесного оздоровлення за посередництвом Слуги Божого , або шляхом збору проб слави мучеництва Слуги Божого.
в) природа Процесу щодо свідків – процеси недавні коли про життя Слуги Божого можуть посвідчити численні очні свідки життя святості Слуги Божого, основне дослідження здійснює церковний трибунал, та процеси давні або історичні – свідками є особи які лише чули про Слугу Божогоex audivibus, основний матеріал – документи. У такому Процесі основна роль у дослідженні відводиться історичній комісії.
ІІ. Початкова фаза Процесу.
1. Єпископ місця, де помер чи загинув Слуга Божий розпочинає Процес. Можна просити у випадку мучеництва зміни компетенції форуму – у випадку Сибіру – римо-кат. єпископ Йосиф Верт з причини того що більшість доказів (документів і свідків) знаходяться у даній єпархії.
2. Єпископ Декретом призначає Постулятора.
3. Постулятор провівши дослідження подає звіт судження щодо того чи варто розпочинати процес. У додатку: 1) біографії Слуги Божого та опис актуальності його прикладу для сучасної людини. 2) список опублікованих творів Слуги Божого або декрет про їх відсутність. 3) подає список свідків (8 очних свідків, які знали і суттєво описують життя і характер Слуги Божого).
4. Консультація Єпископа у справі Процесу
А) з Синодом єпископів, або принаймні на рівні Митрополій;
Б) З Апостольським Престолом – Nulla osta щодо Процесу у Конгрегації у справах святих (що свідчить що Конгрегація згідна рішенням єпископа розпочати беатифікацію Слуги Божого).
5. Прийняття і публікація Звіту Supplice libello з проголошенням Декрету початку Процесу.
6) Створення Трибуналу а) декрети - делегата єпископа, промотора справедливості - нотара і додаткових нотарів Процесу; б) Присяги –перша сесія - Сесія відкриття Процесу.
І. Збір документів - доказового матеріалу
1) публіковані твори – зібрані Постулятором і передані Єпископу для оцінки радниками богословами згідності опублікованих творів Слуги Божого з вірою і мораллю Церкви de fide et bonis moribus, або декларація про відсутність творів. Якщо твори згідні з навчанням Церкви, радники богослови укладають звіт про відповідність літературної спадщини Слуги Божого навчанню Католицької Церкви. Радники богослови не можуть бути свідками у Процесі.
2) Історична комісія – пошук і збір документів знавцями істориками
- колегіальне приготування in solidum звіту знавців істориків. Радники з історії збирають увесь документальний матеріал і подають висновок про повноту опрацювання Справи та автентичність документів.
Основні частини звіту - 1. Біографія Слуги Божого з бібліографічними посиланнями; 2. Опис духовності Слуги Божого; 3. Опис проявів святості Слуги Божого. 4. Перелік архівів та закладів, які були консультовані; 5.Характер зібраного матеріалу. До звіту додається перелік документів - опублікованих писань Слуги Божого, його неопубліковані писання, його листування, публікації і матеріали про Слугу Божого.
ІІ. Збір свідчень
Єпископ розваживши справу, дає дозвіл опитати свідків, яких представляє Постулятор,
1. Приготування запитників виконує промотор справедливості на основі біографії укладеної істориками - Запитник
2. Якщо потрібно терміново опитати свідків (похилих віком) опитування проводиться паралельно до процесу збору документів Істориками.
3. Слухання свідків яких представив Постулятор, та кількох свідків яких Трибунал сам знайшов ex ufficio. Окрім очних свідків з рідні і знайомих, співбратів по Чину має бути значна частина свідків з поза цього ареалу тобто вірні, медики, вчителі з якими Слуга – pars notevole di estranei. Б) de auditu які чули про Слугу Божого.
Свідки складають присягу, вказують від кого походить інформація (сам бачив, розповідав…), підтвердження свідчення Нотарем Процесу автентифікація свідчення нотарем – Канцлером Єпархії.
Процеси мучеників та визнання геройської практики чеснот проводяться окремо, як і процеси по визнанню чуда оздоровлення.
Зібрані матеріали Справи передаються судді, який вивчивши документи виносить вирок.
ІІІ. Закриття Процесу.
1. Публікація документів Справи – Актів декретом який завірює Нотар, Відвідини гробу і дому. Звіт про стан могили чи кімнат. Декрет єпископа про дотримання декретів Урбана VІІІ про відсутність культу Слуги Божого.
2. Справи беатифікації передаються до Риму у 2 прим., з екземпляром творів Слуги Божого та їх експертною оцінкою істориків і богословів.
З оригіналу робляться дві копії, які звіряють з оригіналом (архетипом).
Якщо є необхідно роблять переклад Актів з перевіркою і декларацією вірності перекладу мові оригіналу. Приготування двох копій у мові оригіналу і авторизований переклад.
Остання або заключна сесія – запечатують Справу з підписом Нотара і листом єпископа і деклараціями Промотора Справедливості і Постулятора. Єпископ номінує Курєра, який склавши присягу, отримує документи Справи і передає особисто у Конгрегацію у справах святих у Римі.
На Римській стадії єпископ який скеровує процес на дослідження номінує Постулятора Римської стадії, який звертається до Префекта Конгрегації з проханням про відкриття Процесу. Після приписаної перевірки документів під час відкриття актів Процесу, від Конгрегації номінується Відповідальний (Релятор), який вивчить акти і зробить оціночний звіт про зібрані матеріали. Далі історики і богослови розглядають зібраний матеріал продовять додаткове розслідуванння і дають судження про повноту матеріалів справи і геройську практику чеснот Слуги Божого. Після позитивного рішення документи Справи з висновками експертів Промотор віри представляє Колегії Кардиналів, яка розсудить чи приклад життя святого є актуальним і потрібним для виставлення для почитання у Католицькій Церкві. Позитивне рішення колегії кардиналів Префект представляє Святішому Отцю і рішенням Святішого Отця у вигляді Декрету про визнання героїзму чеснот Слуги Божого є підставою до надання йому титулу Праведний (Venerabile), і початок публічне його почитання у єпархії, яка розпочала Процес. Із ствердженням чудесного оздоровлення за посередництвом Слуги Божого Апостольський престол визначає дату проголошення його блаженним.
- Деталі
- Автор: Super User
- Категорія: Uncategorised
- Перегляди: 2350
It's easy to get started creating your website. Knowing some of the basics will help.
What is a Content Management System?
A content management system is software that allows you to create and manage webpages easily by separating the creation of your content from the mechanics required to present it on the web.
In this site, the content is stored in a database. The look and feel are created by a template. Joomla! brings together the template and your content to create web pages.
Logging in
To login to your site use the user name and password that were created as part of the installation process. Once logged-in you will be able to create and edit articles and modify some settings.
Creating an article
Once you are logged-in, a new menu will be visible. To create a new article, click on the "Submit Article" link on that menu.
The new article interface gives you a lot of options, but all you need to do is add a title and put something in the content area. To make it easy to find, set the state to published.
You can edit an existing article by clicking on the edit icon (this only displays to users who have the right to edit).
Template, site settings, and modules
The look and feel of your site is controlled by a template. You can change the site name, background colour, highlights colour and more by editing the template settings. Click the "Template Settings" in the user menu.
The boxes around the main content of the site are called modules. You can modify modules on the current page by moving your cursor to the module and clicking the edit link. Always be sure to save and close any module you edit.
You can change some site settings such as the site name and description by clicking on the "Site Settings" link.
More advanced options for templates, site settings, modules, and more are available in the site administrator.
Site and Administrator
Your site actually has two separate sites. The site (also called the front end) is what visitors to your site will see. The administrator (also called the back end) is only used by people managing your site. You can access the administrator by clicking the "Site Administrator" link on the "User Menu" menu (visible once you login) or by adding /administrator to the end of your domain name. The same user name and password are used for both sites.
Learn more
There is much more to learn about how to use Joomla! to create the web site you envision. You can learn much more at the Joomla! documentation site and on the Joomla! forums.
- Деталі
- Категорія: Uncategorised
- Перегляди: 1328