отець Йосиф у 1916 р. і був сотрудником в селі Завидовичі у отця Харламповича, який жив при своїй доньці, так як був вже зовсім хворий. Батько вів парохію сам років чотири і після того дістав парохію окрему у селі Курники Яворівського району, де зараз полігон. Там було дуже село забите, малокультурне, був тільки вчитель, поляк; люди жили серед лісів, серед пісків, дуже були бідні. Там був у 1923 році ураган, а до того церква їхня була побудована 1650-х років, дерев'яна і страшенно протікала. Як той ураган повалив багато моргів ліса громадського, то, щоб того ліса не розікрали, батько заключив з Союзом повітовим кооператив таку угоду, що вони купують той ліс і за той ліс дають матеріали на будову церкви. Дійсно, церква там була збудована, велика, досить гарна церква, дуже багато положено було труду, дуже тяжко було, але на кінець увінчалося, але батько вже був хворий і вже був у селі малім, Підберізцях, коло Львова. Приїздили люди, возили його на посвячення тої церкви і з тріумфом везли його через цілі Курники до Старич, де була станція залізно-дорожна, ціле село їхало і йшло за ним, як його прощали там, вивозили після того, як він від'їздив додому. Багато працював в Підберізцях. Так як село було мале, працював він багато над проповідями, над рефератами.