Друк

Місія «Постуляційний Центр беатифікації й канонізації святих» Української Греко-Католицької Церкви покликана до життя Синодом єпископів УГКЦ у травня 1992 року для допомоги Патріарху та місцевим ієрархам у проведенні процесів беатифікації й канонізаціїcвятих.

Головні цілі і завдань Місії:

- проведення заходів щодо прослави можливих кандидатів на святих, організація і проведення беатифікаційних і канонізаційних процесів;

- науково-пошукова робота матеріалів і документів повязаних з життям і духовною спадщиною кандидатів на святих;

- публікація біографічних матеріалів, оригінальних творів, аналітичних студій, листів і документів до беатифікаційного процесу;

- популяризація кандидатів, над життям яких проводиться процес беатифікації;

- пошук і опитування наочних свідків, які знали Слуг Божих які перебувають у беатифікаційному процесі.

 

Піднесення на престоли святих –  шлях до вшанування святих у Католицькій Церкві. Проведення процесу проголошення святим в Католицькій Церкві має на меті  зібрати усі свідчення про майбутнього кандидата на святого. Напротязі віків викристалізулися правила і критерії які Церква дотримується у дослідженні їх життя.      

Факт життя чеснот праведника чи життя мученика, якого переслідували за віру in odio fide та жива пам’ять про його подвиг Божого народу тобто слава святості (fama di santita), слава чеснот є підставою до початку процесу беатифікації. 

 Визначення

Справа канонізації може бути визначена як процес, за допомогою якого Церква, через законну владу, а саме Папу і єпископів, розглядає спілкування Бога з Церквою через життя, смерть та діяльність Слуги Божого. У кінцевому результаті, це повідомлення для Церкви, а також для всіх людей. Для того, щоб ініціювати справу беатифікації та канонізації потрібно розглянути і перевірити активну присутність Святого Духа в серцях хрещених. 

Беатифікація - акт яким Святіший Отець уділяє дозвіл на публічний церковний культ Слуги Божого, культ якого поширюється на певну територію (народ, єпархію) або до визначеної групи осіб (Чин, Згромадження). 

Канонізація – акт яким Святіший Отець остаточно і урочисто проголошує що християнин католик перебуває в вічній славі Царства Небесного, заступається за нас у Господа і має бути публічно шанований в усій Католицькій Церкві. Церква подає його  приклад до наслідування - як жити у вірі, почитання та моління усьому народу Божому через публічний церковний акт проголошення святим. 

  

Єпископи Католицької Церкви мають право на території ввіреної їм єпархії,розпочинати процес беатифікації тих католиків, які після смерті втішаються славою святості серед люду Божого. На єпархіальній стадії процес полягає у зборі інформацій pro et contra щодо життя Слуги Божого. Після успішного її завершення справу передають у Рим, для аналізу винесення остаточного судження Папи Римського. Лише Святіший Отець має виключне право проголошувати того чи іншого Слугу Божого блаженним. 

Єпископ місця уряду ex ufficio або на вимогу вірних чи громад розглядають славу святості життя Слуги Божого.

У провадженні Процесами Церква керується апостольською конституцієюDivinus Perfectiones Magister як також інструкцією Normae Servandae та Mater Sanctorum.

 

Iter процесу Беатифікації.

 

І. Попередня фаза беатифікаційного Процесу

Потрібно визначити суттєві риси Процесу: а) чи серед вірних Слуга Божий втішається славою святості (fumus santitas). Cлава святості має бути  серед вірних поза межами парафії чи Чину у якому жив Слуга Божий та поширюватися серед вірних.  Слава святості має випливати з прикладу життя Слуги Божого, і поширюватися природньо. 

б) Визначитися чи Процес щодо Слуги Божого має проводитись - шляхом збору проб геройської практики чеснот (паралельно можна вести процес верифікації чудесного оздоровлення за посередництвом Слуги Божого , або шляхом збору проб слави мучеництва Слуги Божого.  

в) природа Процесу щодо свідків – процеси недавні коли про життя Слуги Божого можуть посвідчити численні очні свідки життя святості Слуги Божого, основне дослідження здійснює церковний трибунал, та процеси давні або історичні – свідками є особи які лише чули про Слугу Божогоex audivibus, основний матеріал – документи. У такому Процесі основна роль у дослідженні відводиться історичній комісії.

 ІІ. Початкова фаза Процесу.

1.      Єпископ місця, де помер чи загинув Слуга Божий розпочинає Процес. Можна просити у випадку мучеництва зміни компетенції форуму – у випадку Сибіру – римо-кат. єпископ Йосиф Верт з причини того що більшість доказів (документів і свідків) знаходяться у даній єпархії.

2.      Єпископ Декретом призначає Постулятора.

3.      Постулятор провівши дослідження подає звіт судження щодо того чи варто розпочинати процес. У додатку: 1) біографії Слуги Божого та опис актуальності його прикладу для сучасної людини.  2) список опублікованих творів Слуги Божого або декрет про їх відсутність. 3) подає список свідків (8 очних свідків, які знали і суттєво описують життя і характер Слуги Божого).

4. Консультація Єпископа у справі Процесу

А) з Синодом єпископів, або принаймні на рівні Митрополій;

Б) З Апостольським Престолом – Nulla osta щодо Процесу у Конгрегації у справах святих (що свідчить що Конгрегація  згідна рішенням єпископа розпочати беатифікацію Слуги Божого).

5. Прийняття і публікація Звіту Supplice libello з проголошенням Декрету початку Процесу.

6) Створення Трибуналу а) декрети - делегата єпископа, промотора справедливості - нотара і додаткових нотарів Процесу; б) Присяги –перша сесія - Сесія відкриття Процесу.

І. Збір документів - доказового матеріалу

1) публіковані твори – зібрані Постулятором і передані Єпископу для оцінки радниками богословами згідності опублікованих творів Слуги Божого з вірою і мораллю Церкви de fide et bonis moribus, або декларація про відсутність творів. Якщо твори згідні з навчанням Церкви, радники богослови укладають звіт про відповідність літературної спадщини Слуги Божого навчанню Католицької Церкви. Радники богослови не можуть бути свідками у Процесі. 

2) Історична комісія – пошук і збір документів знавцями істориками

- колегіальне приготування  in solidum звіту знавців істориків. Радники з історії збирають увесь документальний матеріал і подають висновок про повноту опрацювання Справи та автентичність документів.

Основні частини звіту - 1. Біографія Слуги Божого з бібліографічними посиланнями; 2. Опис духовності Слуги Божого; 3. Опис проявів святості Слуги Божого. 4. Перелік архівів та закладів, які були консультовані; 5.Характер зібраного матеріалу. До звіту додається перелік документів - опублікованих писань Слуги Божого, його неопубліковані писання, його листування, публікації і матеріали про Слугу Божого. 

ІІ. Збір свідчень

Єпископ розваживши справу, дає дозвіл опитати свідків, яких представляє Постулятор,

1.      Приготування запитників виконує  промотор справедливості на основі біографії укладеної істориками - Запитник

2.      Якщо потрібно терміново опитати свідків (похилих віком) опитування проводиться паралельно до процесу збору документів Істориками. 

3.      Слухання свідків яких представив Постулятор, та кількох свідків яких Трибунал сам знайшов ex ufficio. Окрім очних свідків з рідні і знайомих, співбратів по Чину  має бути значна частина свідків з поза цього ареалу тобто вірні, медики, вчителі з якими Слуга – pars notevole di estranei.  Б) de auditu які чули про Слугу Божого.

Свідки складають присягу, вказують від кого походить інформація (сам бачив, розповідав…), підтвердження свідчення Нотарем Процесу  автентифікація свідчення нотарем – Канцлером Єпархії.

Процеси мучеників та визнання геройської практики чеснот проводяться окремо, як і процеси по визнанню чуда оздоровлення.

 Зібрані матеріали Справи передаються судді, який вивчивши документи виносить вирок.

ІІІ. Закриття Процесу.

1.      Публікація документів Справи – Актів декретом який завірює Нотар, Відвідини гробу і дому. Звіт про стан могили чи кімнат. Декрет єпископа про дотримання декретів Урбана VІІІ про відсутність культу Слуги Божого.

2.      Справи беатифікації передаються до Риму у 2 прим., з екземпляром творів Слуги Божого та їх експертною оцінкою істориків і богословів.

З оригіналу робляться дві копії, які звіряють з оригіналом (архетипом).

Якщо є необхідно роблять переклад Актів з перевіркою і декларацією вірності перекладу мові оригіналу. Приготування двох копій у мові оригіналу і авторизований переклад. 

Остання або заключна сесія  – запечатують Справу з підписом Нотара і листом єпископа і деклараціями Промотора Справедливості і Постулятора.  Єпископ номінує Курєра, який склавши присягу, отримує документи Справи і передає особисто у Конгрегацію у справах святих у Римі. 

На Римській стадії єпископ який скеровує процес на дослідження номінує Постулятора Римської стадії, який звертається до Префекта Конгрегації з проханням про відкриття Процесу. Після приписаної перевірки документів під час відкриття актів Процесу, від Конгрегації номінується Відповідальний (Релятор), який вивчить акти і зробить оціночний звіт про зібрані матеріали. Далі історики і богослови розглядають зібраний матеріал продовять додаткове розслідуванння і дають судження про повноту матеріалів справи і геройську практику чеснот Слуги Божого. Після позитивного рішення документи Справи  з висновками експертів Промотор віри представляє Колегії Кардиналів, яка розсудить чи приклад життя святого є актуальним і потрібним для виставлення для почитання у Католицькій Церкві. Позитивне рішення колегії кардиналів Префект представляє Святішому Отцю і рішенням Святішого Отця у вигляді Декрету про визнання героїзму чеснот Слуги Божого є підставою до надання йому титулу Праведний (Venerabile), і початок публічне його почитання у єпархії, яка розпочала Процес. Із ствердженням чудесного оздоровлення за посередництвом Слуги Божого Апостольський престол визначає дату проголошення його блаженним.

Категорія: Uncategorised
Перегляди: 1493